Чому рудих кішок у світі менше, ніж котів

Вчені з Японії та США дослідили ДНК рудих котів та з?ясували, що у цих чотирилапих відсутня ділянка, що робить колір шерсті світлішим.

Ця "прогалина" у генетичному коді активує ген, який відповідає за пігментацію шкіри, очей і шерсті, і робить її саме такою, як у знайомого всім Гарфілда. Про це йдеться у результатах дослідження, опублікованого в журналі Current Biology, пишуть BBC та Science News.

"Це справжній прорив – ми знайшли, де саме в ДНК формується рудий окрас", – каже професор Хіроюкі Сасакі з Університету Кюсю.

Мова йде про ген ARHGAP36, який активний у клітинах, що виробляють пігмент – меланоцитах. У рудих котів він набагато активніший, бо в них бракує ділянки ДНК, яка зазвичай його "гальмує". Без цієї ділянки ген працює на повну і "вмикає" світлі відтінки в шерсті, шкірі й очах. Це підтверджено шляхом порівняння генетичного матеріалу десятків котів із рудим та іншим забарвленням.

Все просто: ген ARHGAP36 розташований на Х-хромосомі. Самці котів, як і чоловіки, мають лише одну Х-хромосому (і одну Y). Тобто, достатньо однієї мутації, щоб котик був повністю рудим. У самок же – дві Х-хромосоми. Щоб кішка стала повністю рудою, мутація має бути в обох копіях гена, а це трапляється рідко.

Частіше забарвлення виходить мішаним – рудо-чорним або рудо-білим.

"Це і пояснює, чому каліко та черепахові кішки – майже завжди самки", – додає професор Сасакі.

Коли на ранніх етапах розвитку клітини кішки починають ділитися, одна з Х-хромосом у кожній з клітин випадково "вимикається". Це призводить до плямистості шерсті – калейдоскопу з чорних і рудих ділянок. Ген ARHGAP36 активний не лише в шерсті, а й у головному мозку, гормональних залозах та інших важливих системах організму.

У людей він пов’язаний із випадінням волосся та ризиком раку шкіри. Науковці не виключають, що мутація, яка впливає на пігментацію, може також змінювати темперамент або схильність до певних захворювань. Але для підтвердження цього потрібні подальші дослідження.